Вгору
23 листопада 2018 року учні 10-А класу Рівненської загальноосвітньої школи №28 засвітили свічки пам’яті за спокій стражденних душ, закатованих штучним голодомором 1932 – 1933 років.
Школярі намагалися осягнути глибину страшної трагедії - чорно-кривавої плями в історії українського народу, плями, яку не зітруть ні роки, ні віки.
«Нагадую не для зайвих зітхань… Про великі волошкові очі зеленцем зрізаних квітів України нагадую передовсім для того, щоб укріпити нашу пам'ять. Щоб при першій ліпшій нагоді ця дірява пам'ять не махнула вишиваним рукавом – «нехай собі». (Євген Маланюк)
Укріпити пам'ять десятикласників допомогла не лише новела Є. Маланюка «Волошкові очі», а й уривки з твору «Марія», спогади очевидців, жахливі статистичні факти.
Символом духовного поєднання із жертвами голодомору стала хлібина, яку спільно скуштували юнаки та дівчата. А закінчили урок реквієм «На хресті голодомору», «Молитвою за убієнних голодом» Катерини Мотрич: «прости ж нас, роде наш замордований… Царствіє небесне вам, Душі убієнних!
Господи! Страждання, муки й горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй, і біди, й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, пісно і навіки вічні відведи!
Амінь!»
В. Цибах, класний керівник 10-А класу,
Рівненської загальноосвітньої школи №28